Відповідальність батьків щодо навчання дитини з особливими освітніми потребами

22.Кві.2021
Відповідальність батьків щодо навчання дитини з особливими освітніми потребами

Згідно чинного законодавства, батьки (або особи, які їх замінюють) є відповідальними за освіту дити- ни. Так, у Сімейному кодексі України (ст. 150, п.2) зазначається, що батьки зобов’язані «піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та мо- ральний розвиток» та «забезпечити здобуття дити- ною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя» (ст. 150, п.3).

У Законі України «Про освіту» вказано про від- повідальність батьків за здобуття дітьми дошкіль- ної освіти (ст. 11 п.3, ст. 55 пп.2, 4), а також про те, що батьки зобов’язані сприяти виконанню дити- ною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання, дбати про фізичне і психічне здоров’я дитини, створювати належні умови для розвитку їх природних задатків, нахилів та здібностей (ЗУ «Про дошкільну освіту» ст. 8, п. 3; ст. 36 п.2).

Закон України «Про дошкільну освіту», перед- бачає, що батьки несуть відповідальність перед су- спільством і державою за здобуття дітьми до- шкільної освіти (ст. 9 п.4), за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров’я, людської гідності (ст.8 п.3). Закон також застерігає, що «відвідування дитиною закладу до- шкільної освіти не звільняє сім’ю від обов’язку ви- ховувати, розвивати і навчати її в родинному колі» (ст.8 п.2). Закон України «Про загальну середню освіту» також говорить про відповідальність бать- ків – у здобуванні дитиною загальної середньої освіти згідно стандартів (ст.6 п.5, ст. 29 п.2).

Разом з декларацією обов’язків батьків щодо освіти і розвитку дітей у законодавстві вказується на гарантії держави щодо забезпечення права дити- ни на належне батьківське виховання, яке забезпе- чується системою державного контролю, що вста- новлена законом.

У разі виявлення фахівцями закладу дошкільної освіти або закладу загальної середньої освіти у дитини труднощів у засвоєнні Базового компо- ненту дошкільної освіти, або стандарту загальної середньої освіти, вони зобов’язані повідомити про це батьків, оскільки у разі навчання дитини у закладі освіти, його фахівці розділяють з батьками відповідальність за дотримуванні рівня якості освіти (ЗУ «Про дошкільну освіту», ст.8 п.4, ЗУ «Про загальну середню освіту, ст.33 п.1).

Для визначення статусу дитини, яка має труд- нощі у засвоєнні програми, як дитини з особливими освітніми потребами, а також для організації психолого-педагогічної та кореційно-розвиткової допомоги і побудови її подальшого освітнього маршруту в умовах інклюзивного навчання за

Законом України «Про освіту» батьки повинні звернутися до Інклюзивного ресурсного центру для отримання комплексної оцінки розвитку дитини і визначення її статусу (ЗУ «Про освіту», ст.20, п.4, Положення про ІРЦ). Таким чином, законодавчо забезпечено захист права дитини з особливими освітніми потребами на освіту.

Проте не поодинокі випадки, коли батьки від- мовляються проходити комплексну оцінку розвит- ку дитини в умовах Інклюзивного ресурсного центру.

Потрібно зазначити, що Законом України «Про охорону дитинства», дитина має право на достатній життєвий рівень (ст. 8), і батьки несуть відповідаль- ність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Якщо батьки ухиляються від виконання своїх обов’язків (у даному випадку – обов’язків щодо за- безпечення дитини дошкільною та загальною се- редньою освітою, і їх перешкоджання вивченню причин відставання і відмова звертатися за ком- плексною оцінкою розвитку дитини в ІРЦ, що при- зводить до того, що дитина не може отримати повноцінну освіту) це надає дитині статус «дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах» (ст. 1 абз. 9). І цей статус тягне за собою проведення низки заходів (соціальне інспектування, соціальна профілактика, згідно Закону України «Про соціаль- ну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю», ст.1, а також Закону України «Про охорону дитинства», ст.4 – про встановлення відповідальності юридич- них і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.)

Згідно Ст. 35. ЗУ «Про охорону дитинства», осо- би, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адмі- ністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законів України.

Таким чином, відмова батьків дитини, яка, за оцінкою фахівців ЗДО, відстає у розвитку, не виконує вимоги Базового компоненту дошкільної освіти і потребує психологопедагогічної та корекційнорозвивальної допомоги, звернутися в ІРЦ за комплексною оцінкою розвитку дитини, вони створюють для дитини складні життєві обставини. Їх бездіяльність порушує права дитини на освіту, достатній життєвий рівень, а також призводить до того, що заклад освіти може звер- нутися до служби у справах дітей за допомогою у захисті прав дитини.

 

Посилання на закони України Сімейний кодекс України (Документ 2947-14, чинний, поточна редакція від 28.08.2018) режим доступу: http://goo.gl/KpXwpe

 

Стаття 150. Обов’язки батьків щодо виховання та 1. розвитку Батьки дитини зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. 2. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. 3. Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. 4. Батьки зобов’язані поважати дитину.

  1. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї.
  2. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.
  3. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, Стаття які 152. принижують Забезпечення людську права гідність дитини дитини. на на- лежне батьківське виховання 1. Право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
  4. Дитина має право противитися неналежному виконанню батьками своїх обов’язків щодо неї. 3. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самовря- дування та громадських організацій.
  5. Дитина має право звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла чотирнадцяти років.

 

Закон України «Про освіту» (Документ 2145-19, чинний, поточна редакція від 05.09.2017), режим доступу: http://goo.gl/aYXHup

 

Стаття 1. Метою 11. дошкільної Дошкільна освіти освіта. є забезпечення цілісно- го розвитку дитини, її фізичних, інтелектуальних і творчих здібностей шляхом виховання, навчання, соці- алізації та формування необхідних життєвих навичок. 2. Діти старшого дошкільного віку обов’язково охоплюються дошкільною освітою відповідно до стан- дарту дошкільної освіти. 3. Відповідальність за здобуття дітьми дошкільної освіти несуть батьки.

  1. Батьки самостійно обирають способи та фор- ми, якими забезпечують реалізацію права дітей на дошкільну освіту.

Стаття 12. Повна загальна середня освіта 2. Повна загальна середня освіта в Україні є обов’яз- ковою і здобувається в інституційних або індивідуаль- них формах, визначених законодавством, як правило, в закладах освіти.

Стаття 20. Інклюзивне навчання 1. Заклади освіти за потреби утворюють інклю- зивні та/або спеціальні групи і класи для навчання осіб з особливими освітніми потребами. У разі звернення особи з особливими освітніми потребами або її бать- ків така група або клас утворюється в обов’язковому порядку. 2. Заклади освіти зі спеціальними та інклюзивними групами і класами створюють умови для навчання осіб з особливими освітніми потребами відповідно до інди- відуальної програми розвитку та з урахуванням їхніх індивідуальних потреб і можливостей. 3. Особи з порушеннями фізичного, психічного, інте- лектуального розвитку і сенсорними порушеннями забезпечуються у закладах освіти допоміжними засо- бами для навчання. 4. Особам з особливими освітніми потребами нада- ються психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки. Психолого-педагогічні послуги – це комплексна система заходів з організації освітнього процесу та розвитку особи з особливими освітніми потребами,

що передбачені індивідуальною програмою розвитку та надаються педагогічними працівниками закладів освіти, реабілітаційних установ системи охорони здоров’я, соціального захисту, фахівцями інклюзивно- ресурсного центру.

Корекційно-розвиткові послуги (допомога) – це комплексна система заходів супроводження особи з особливими освітніми потребами у процесі навчання, що спрямовані на корекцію порушень шляхом розвитку особистості, її пізнавальної діяльності, емоційно- вольової сфери та мовлення. 5. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування утворюють інклюзивно-ресурсні цен- три з метою забезпечення реалізації права на освіту та психолого-педагогічний супровід дітей з особливи- ми освітніми потребами. Психолого-педагогічний супровід – це комплексна система заходів з організації освітнього процесу та розвитку дитини, передбачена індивідуальною програ- мою розвитку. 6. Будівлі, споруди і приміщення закладів освіти повинні відповідати вимогам доступності згідно з дер- жавними будівельними нормами і стандартами.

  1. Проектування, будівництво та реконструкція будівель, споруд, приміщень закладів освіти здійсню- ються з урахуванням принципів універсального дизайну та/або розумного пристосування.

Стаття 55. Права та обов’язки батьків здобувачів освіти

  1. Батьки здобувачів освіти зобов’язані: абз.1 виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етич- них норм, відповідальне ставлення до власного здоро- в’я, здоров’я оточуючих і довкілля; абз.2 сприяти виконанню дитиною освітньої про- грами та досягненню дитиною передбачених нею ре- зультатів навчання;

абз.3 поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу;

 

під абз.4 дбати про фізичне і психічне здоров’я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя; абз.5 формувати у дитини культуру діалогу, куль- туру життя у взаєморозумінні, мирі та злагоді між усіма народами, етнічними, національними, релігійни- ми групами, представниками різних політичних і релі- гійних поглядів та культурних традицій, різного соці- ального походження, сімейного та майнового стану; 4. Держава надає батькам здобувачів освіти допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають поважати право батьків

час організації та реалізації освітнього процесу, що не повинно порушувати права, свободи та законні інтереси інших учасників освітнього процесу. 5. Інші права та обов’язки батьків здобувачів освіти можуть встановлюватися законодавством, установчими документами закладу освіти і договором про надання освітніх послуг (за наявності).

Стаття 78. Фінансування системи освіти 9. Держава здійснює фінансування освіти осіб з особливими освітніми потребами за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів шляхом передачі визначеного для таких осіб обсягу коштів закладу освіти, який обрала особа з особливими освітніми потребами та її батьки. виховувати своїх дітей відповідно до власних релігійних і філософських переконань, а суб’єкти освітньої діяльності мають враховувати відповідні переконання

Закон України «Про дошкільну освіту» 2628-14, чинний, поточна редакція від 04.11.2018, режим доступу: http://goo.gl/hibZNk

Стаття 8. Роль сім’ї у дошкільній освіті 1. Сім’я зобов’язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших навчальних закладах або забезпе- чити дошкільну освіту в сім’ї відповідно до вимог Базо- вого 2. компонента Відвідування дошкільної дитиною закладу освіти. дошкільної освіти не звільняє сім’ю від обов’язку виховувати, розвивати і навчати її в родинному колі.

  1. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відпо- відальність перед суспільством і державою за розви- ток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров’я, людської гідності.

Стаття 9. Здобуття дошкільної освіти 2. Здобуття дошкільної освіти в закладах дошкіль- ної освіти незалежно від підпорядкування, типів і фор- ми власності має забезпечити виконання вимог Базо- вого компонента дошкільної освіти.

  1. Відповідальність за здобуття дітьми дошкільної освіти покладається на їхніх батьків, а дітьми, поз- бавленими батьківського піклування, – на осіб, які їх за- мінюють, та на навчальні заклади, де вони утриму- ються.

Стаття 27. Учасники освітнього процесу абз.5 батьки або особи, які їх замінюють Стаття 33. Соціальний захист дітей дошкільного віку

  1. Держава забезпечує соціальний захист, підтрим- ку дітей дошкільного віку, особливо дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, а також дітей із малозабезпечених Стаття 36. Права та багатодітних та обов’язки сімей. батьків або осіб, які їх замінюють
  2. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право: абз.5 бути на громадських засадах асистентом ди- тини з особливими освітніми потребами або визначити особу, яка виконуватиме обов’язки асистента дитини
  3. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані: абз.2 забезпечувати умови для здобуття дітьми старшого дошкільного віку дошкільної освіти за будь- якою формою;

абз.3 постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних задатків, нахилів та здібностей;

абз.4 поважати гідність дитини; абз.5 виховувати у дитини працелюбність, шанобливе ставлення до старших за віком, державної мови, регіональних мов або мов меншин і рідної мови, до народних традицій і звичаїв.

Закон України «Про загальну середню освіту» Документ 651-14, чинний, редакція від 13.10.2018, режим доступу: http://goo.gl/exGtxg

Стаття 6. Здобуття повної загальної середньої освіти 3. Здобуття повної загальної середньої освіти у навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності має відповідати вимогам державних стандартів загальної середньої освіти. 5. Відповідальність за здобуття повної загальної середньої освіти дітьми покладається на їх батьків, а дітьми, позбавленими батьківського піклування, – на осіб, які їх замінюють, або навчальні заклади, де вони виховуються. Стаття 29. Права та обов’язки батьків або осіб, які їх замінюють 1. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право: вибирати навчальні заклади та форми навчання для неповнолітніх дітей;

приймати рішення щодо участі дитини в інно- ваційній обирати діяльності і бути закладу обраними загальної до органів середньої громадського освіти; самоврядування закладів загальної середньої освіти; звертатися до відповідних органів управління освітою з питань навчання і виховання дітей; захищати законні інтереси дітей.

  1. Батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані: забезпечувати умови для здобуття дитиною повної загальної середньої освіти за будь-якою формою навчання; постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; поважати гідність дитини, виховувати працелюб- ність, почуття доброти, милосердя, шанобливе став- лення до сім’ї, старших за віком, державної, регіональ- них мов або мов меншин і рідної мови, до народних традицій і звичаїв;

 

Закон України «Про охорону дитинства» Документ 2402-14, чинний, редакція від 25.07.2018, режим доступу: http://goo.gl/CVjf3i

 

Стаття Абз. 3. забезпечення 1. Визначення найкращих термінів інтересів дитини – дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров’я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити;

абз. 5. охорона дитинства – система державних та громадських заходів, спрямованих на забезпечення повноцінного життя, всебічного виховання і розвитку дитини та захисту її прав; абз. 9. дитина, яка перебуває у складних життєвих обставинах, – дитина, яка потрапила в умови, що негативно впливають на її життя, стан здоров’я та розвиток у зв’язку з інвалідністю, тяжкою хворобою, безпритульністю, перебуванням у конфлікті із зако- ном, залученням до найгірших форм дитячої праці, залежністю від психотропних речовин та інших видів залежності, жорстоким поводженням, зокрема домашнім насильством, ухилянням батьків, осіб, які їх замінюють, від виконання своїх обов’язків, обстави- нами стихійного лиха, техногенних аварій, ката- строф, воєнних дій чи збройних конфліктів тощо, що встановлено за результатами оцінки потреб дитини; абз. 12. дитина з інвалідністю – дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворю- ванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту; Стаття 4. Система заходів щодо охорони дитинства

абз.2 забезпечення належних умов для гарантуван- ня безпеки, охорони здоров’я, навчання, виховання, фі- зичного, психічного, соціального, духовного та інтелекту- ального розвитку дітей, їх соціально-психологічної адаптації та активної життєдіяльності, зростання в сімейному оточенні в атмосфері миру, гідності, вза- ємоповаги, свободи та рівності; абз.4 встановлення відповідальності юридичних і фізичних осіб (посадових осіб і громадян) за порушення прав і законних інтересів дитини, заподіяння їй шкоди.

Стаття 8. Право на достатній життєвий рівень абз.2 Батьки або особи, які їх замінюють, несуть від- повідальність за створення умов, необхідних для все- бічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Стаття 12. Права, обов’язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відпові- дальність за порушення прав і обмеження законних ін- тересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духов- ний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до закону.

Стаття 19. Право на освіту абз 7. Для дітей з інвалідністю та осіб з інвалідні- стю з дитинства, які потребують опіки і стороннього догляду, центральний орган виконавчої влади, що за- безпечує формування державної політики у сфері ос- віти і науки, за згодою батьків дітей або осіб, які їх замінюють, забезпечує навчання в загальноосвітніх та спеціальних загальноосвітніх навчальних закладах

за відповідними навчальними програмами, у тому числі і в домашніх умовах. абз. 8. Діти з інвалідністю та особи з інвалідністю з дитинства, які перебувають у реабілітаційних за- кладах, закладах та установах, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, охорони здоров’я, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сферах трудових відно- син, соціального захисту населення, охорони здоров’я, місцевих державних адміністрацій, мають право на здобуття освіти за індивідуальними навчальними програмами, які узгоджуються з індивідуальними про- грамами реабілітації дітей з інвалідністю та осіб з інвалідністю з дитинства.

Стаття 23-1. Захист прав та інтересів дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах абз. 1. Усі дії щодо дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, спрямовуються на захист прав та інтересів дитини, усунення причин таких обставин і забезпечення безпечних умов її утримання та виховання, надання їй та її батькам комплексу необхідних послуг та соціальної допомоги. абз. 2. Суб’єкти соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю в процесі своєї професійної діяльності здійснюють заходи з виявлення дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, надають їм комплекс послуг у межах повноважень, визначених законодавством, інформують інших суб’єктів, органи опіки та піклування в разі необхідності здійснення комплексних заходів щодо захисту прав та інтересів дитини та надання підтримки батькам чи притяг- нення їх до відповідальності. Суб’єкти соціальної робо- ти з сім’ями, дітьми та молоддю забезпечують веден- ня обліку дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах. абз. 4. Уповноважені органи, що здійснюють соці- альну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю, зобов’я- зані в максимально короткий термін запропонувати сім’ї дитини комплекс послуг, спрямованих на мінімізацію чи повне подолання складних життєвих обставин, та сприяти поверненню дитини до батьків, інших законних представників.

Стаття 26. Захист прав дітей з інвалідністю та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку абз. 1. Дискримінація дітей з інвалідністю та дітей з вадами розумового або фізичного розвитку заборо- няється.

абз. 3. Дітям з інвалідністю та дітям з вадами ро- зумового або фізичного розвитку надається безоплатна спеціалізована медична, дефектологічна і психологічна допомога та здійснюється безоплатне протезування у відповідних державних і комунальних закладах охо- рони здоров’я, надається можливість отримати базо- ву, професійно-технічну та вищу освіту, в тому числі в домашніх умовах. Таким дітям гарантується безоплат- не забезпечення засобами індивідуальної корекції.

Стаття 35. Відповідальність за порушення законодавства про охорону дитинства Особи, винні у порушенні вимог законодавства про охорону дитинства, несуть цивільно-правову, адміні- стративну або кримінальну відповідальність відповід- но до законів України.

 

Закон України «Про соціальну роботу з сім’ями, дітьми та молоддю», чинний, редакція від 20.01.2018, режим доступу: http://goo.gl/386pqE

 

Стаття 1. Визначення термінів абз.4 соціальне інспектування – система заходів, спрямованих на виявлення, здійснення аналізу, нагляду за умовами життєдіяльності сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах, моральним, фізичним і психічним станом дітей та молоді, оцінку їх потреб, контроль за дотриманням державних стандартів і нормативів у сфері соціальної роботи; абз.6 соціальна профілактика – вид соціальної роботи, спрямованої на запобігання складним життєвим обставинам сімей, дітей та молоді,

аморальній, протиправній поведінці в сім’ях, серед дітей та молоді, виявлення будь-якого негативного впливу на життя і здоров’я дітей та молоді і запобігання такому впливу та поширенню соціально небезпечних хвороб серед дітей та молоді; Стаття 3. Суб’єкти соціальної роботи з сім’ями, дітьми та молоддю центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та їх спеціалізовані формування; служби у справах дітей.

 

Згідно Закону України «Про освіту» – батьки дитини з особливими освітніми потребами є учасниками освітнього процесу.

Якщо педагогічні працівники змушені проводити засідання без батьків дитини з особливими освітніми потребами, необхідно письмово фіксувати, яких заходів було вжито для забезпечення їхньої присутності. Зокрема, рекомендується вести перелік телефонних; записувати час дзвінка, хто телефонував та з яким результатом; варто зберігати копії всіх листів і повідомлень, направлених батькам з приводу розроблення Індивідуальної програми розвитку, зі стислим описом відповідей. Якщо не вдається зв’язатися з батьками, або вони не відповідають на надіслані додому листи й повідомлення, ретельно занотовуйте дані про візити додому із зазначенням дати, часу, відповідальної особи та підсумків будь-яких розмов стосовно майбутнього засідання.

У випадку відмови батьків брати участь у освітньому процесі дитини з особливими освітніми потребами адміністрація може (і повинна, згідно Законодавства) повідомити соціальні служби про ухиляння батьків від своїх обов’язків.

Огляд підготовлено Компанець Н.М., кандидатом психологічних наук, старшим науковим співробітником відділу інклюзивного навчання Інституту спеціальної педагогіки та психології імені Миколи Ярмаченка НАПН України