Спеціалізована група №2 “Квіточка”

Вихователі:

Іващук Ніна Іванівна

Лось Анжеліна Петрівна

Вчитель – дефектолог:

Чорна Людмила Анатолівна

Помічник вихователя:

Дорош Олена Василівна

Ми усі одна сім, я

Неповторні ти і я!

Будемо усі дружити

В злагоді і мирі жити.

Бо життя – це диво, казка!

В ньому є любов і ласка!

Ми прийшли у світ, щоб жити

На Землі добро творити!

 

 

«Праця – це одне з найчистіших і найшляхетніших джерел емоційного стану, радості діяння, творення. Думка, що народжена, збуджена, витончена в праці, стає радісною, оптимістичною» В.О. Сухомлинський

 

« Розум дитини знаходиться на кінчиках її пальців»  В.О.Сухомлинський

 

 

Поради батькам, які виховують дитину із затримкою психічного розвитку

• Слід постійно спрямовувати свої зусилля на розширення у дитини знань та уяв­лень про навколишній світ, учити спостерігати, порівнювати різні предмети, зна­ходити між ними спільне та відмінне. Для цього необхідно ознайомлювати дітей з конкретними речами, явищами, формувати уявлення про взаємини між людьми. Варто залучати дитину до праці, щоб вона на власному чуттєвому досвіді засво­ювала знання про предмети домашнього вжитку, інструменти тощо. Діяльність з використанням певних предметів полегшує засвоєння їхньої назви, розширює уявлення про їхні особливості, призначення тощо. Так дитина засвоює елемента­рні поняття.

• Дитину потрібно вчити розповідати за сюжетними картинками. Для цього можна використовувати ілюстрації з художніх книжок, дитячих журналів. Під час розглядан­ня малюнка дорослому слід керувати сприйманням дитини, привертати увагу до дета­лей, які важко помітити, пояснювати їхнє значення, активізувати мовлення дитини.

• Слід учити дитину розрізняти та називати колір, форму, розмір предметів, роз­міщення їх у просторі. Засвоєння сенсорних еталонів та розуміння просторових ві­дношень має велике значення як для інтелектуального, так і для мовленнєвого розви­тку дитини. Мовлення збагачується прийменниками, прислівниками і набуває складні­шої граматичної структури.

• Для розвитку розумових дій дитину слід учити порівнювати предмети, підводити її до розуміння, що порівнювати – це значить визначати схоже і відмінне. При порівнянні предметів слід допомагати дитині, ставлячи запитання. Скажімо, порівнюючи огірок і яблуко, можна запитати дитину: «Що це?», «Як вони називаються?», «Як вони відрі­зняються за кольором, формою, величиною?», «Де вони ростуть?» тощо. Дитину слід учити групувати різні предмети за спільними ознаками та називати групу уза­гальнюючим словом – овочі, фрукти тощо. Для цього слід використовувати серії карток із зображенням різних тварин, птахів, дерев, квітів, овочів, фруктів, ягід, одягу, меблів, посуду тощо.

• Дуже важливо навчити дитину цілеспрямовано планувати свою діяльність. Для цього слід учити дитину виконувати роботу поетапно і позначати кожен етап відпо­відним знаком, наприклад, певною геометричною фігурою. Коли дитина засвоїть ум­іння успішно виконувати роботу, користуючись знаками, вона зможе перейти до само­стійного планування своєї діяльності.

• Дбаючи про розвиток дитини, слідучити її гратися, зокрема сприяти розширенню те­матики та сюжету ігор. Обов’язково слід учити дитину виконувати певні ролі, дотриму­ватися правил гри. Для цього необхідно частіше гратися з дитиною, беручи на себе ін­іціативу, як у виборі теми, так і у розгортанні сюжету та встановленні правил гри. Нап­риклад, щоб дитина почала гратися у магазин, слід сформувати у неї уявлення про те, що там відбувається. Тому спочатку потрібно разом з дитиною побувати у магазині, звернути її увагу на те, що роблять продавці, касири, як до них звертаються відвідува­чі магазину, що вони купують. Повернувшись додому зі свіжими враженнями, можна починати гру.

• Дуже важливо навчити дитину дотримуватись певних правил.Адже, зазвичай, у дитини недорозвинена здатність регулювати свою поведінку: втриматися від певних дій, виконувати їх у заданій послідовності чи відповідно чергувати. Тому дитину слід вправляти в іграх з правилами. Скажімо, граючись удвох, слід вчити дитину поступа­тися правом повторювати якусь дію, якщо зроблена помилках, терпляче очікувати, доки наступить черга продовжувати гру. Корисні для цього й рухливі ігри, які потре­бують уміння вчасно реагувати на певні дії чи слова, слідкувати за діями партнерів та діяти відповідно до їхніх дій. Звичайно, усі ігри потрібно добирати, виходячи з можли­востей конкретної дитини, і поступово вести її від простого до складнішого.

• Слід повсякчас приділяти увагу формуванню вольових зусиль у дитини. Адже, щоб керувати планом, здійснюючи певну роботу, чи дотримуватись правил у грі чи поведі­нці, дитина має докласти певних вольових зусиль. Зважаючи на те, що за потреби до­класти вольові зусилля дитина відчуває труднощі, потрібно повсякчас заохочувати її до цього, але при цьому обов’язково враховувати її нахили та інтереси.

 

 

Дитинство починається з любові

Правила, які були прийняті у Міжнародний рік дитини:

1. Люби свою дитину. Радій з її присутності, приймай її такою, яка вона є.Не ображай, не принижуй, не підривай її впевненість у собі, не піддавай несправедливому покаранню, не позбавляй своєї довіри, дай привід любити себе.
   2. Охороняй свою дитину. Охороняй її від фізичних та душевних небезпек, навіть, коли треба, жертвуючи висланими інтересами і ризикуючи власним життям.
   3. Будь добрим прикладом для своєї дитини. Прищепи їй повагу до традиційних цінностей, сам живи згідно з ними. Нехай у вашій сім’ї побутують чесність, скромність, гармонія. Порушення батьками подружньої вірності, заздрість, збагачення безпечними засобами, досягнення тієї чи іншої вигоди за допомогою безпринципних зв’язків тощо – все це завтра позначиться на моральному обличчі вашого сина чи доньки.
   4. Грайтеся зі своєю дитиною. Віддавайте дитині стільки часу, скільки необхідно для її розвитку. Багато розмовляйте з нею, не відвертайтеся, коли вона щось говорить. Грайтесь з нею так, як її подобається. Приймайте серйозно її гру, світ її уяви.
   5. Працюйте зі своєю дитиною. Допомагайте дитині, коли вона намагається взяти участь у якійсь справі. Коли підросте, потроху залучайте до праці з людьми і для людей.
   6. Дозволяйте дитині набити життєвого досвіду, нехай навіть безболісного, але самостійного. Дитина визнає тільки ті враження, які пережила самостійно, а надмірна опіка й тепличні умови життя можуть виплекати соціального інваліда.
   7. Привчайте дитину бути слухняною. Спрямовуйте її поведінку так, щоб учинене нею не завдало шкоди ні їй самій, ані будь-кому. Не обминайте моментів, коли вона негарно поводиться у вашій присутності, зауважте і поясніть, чому саме треба чинити так, а не інакше.