Поради від логопеда

23.Бер.2021
Поради від логопеда

Затримка мовленнєвого розвитку

“Затримка мовленнєвого розвитку”. Цей діагноз не може бути поставлений дитині до трирічного віку, якщо не було показань: це родові травми, важкі пологи, інфекційні хвороби, порушення слуху (тобто дитина не чує мови батьків, тому не може її відтворити).

Затримка мовленнєвого розвитку може виникнути на генетичному рівні. Якщо з роду в рід були проблеми з мовленням, або через те, що дитині нема потреби вчитися розмовляти , бо її розуміють за рухами, вгадують її бажання, або не розмовляють з нею. Розвиток мовлення у кожної дитини відбувається по-своєму, але в середньому з 16-го – 20-го місяця. Від мовлення залежить психологічний, соціальний і фізичний розвиток дитини, пам’ять, мислення, увага та інші процеси, які необхідні для розвитку дитини. У 2 – 3 роки дитина вчиться говорити слова і складати фрази, а з 4-х років повинна говорити реченнями, як дорослий.

Якщо ви помічаєте, що ваша дитина не вимовляє ніяких звуків, або якщо звуки не схожі на людські, необхідно звернутися до невропатолога, логопеда і бажано у віці до 8-и місяців.

Якщо після року ваша дитина не реагує на звернення до неї, не відгукується на ім’я, не кличе батьків, до 2-х років не виконує прості завдання (наприклад: принести конкретну іграшку), то батькам треба бити на сполох. І обов’язково займатися з дитиною щодня. Але все добре в міру. Не розповідати, або вимагати від дитини те, що вона не сприймає внаслідок своїх вікових особливостей, а просто спілкуватися на її рівні, словесно реагувати на поведінку малюка.

Наслідуючи, дитина сприймає і переймає як єдино правильні речі, ті способи мовленнєвого спілкування, які побутують у середовищі, де вона зростає.

Треба також знати про особливість формування мови у хлопчиків і дівчаток. Вербальний інтелект у дівчаток розвинений краще, але це не означає, що хлопчики відстають у розвитку мовлення. Хоча нервова система у них більш вразлива і формування мовлення може тривати довше.

Дитина  – це індивідуальність і треба поважати особливості розвитку кожної окремої дитини.

У логопедії є мінімум і максимум, на які можуть орієнтуватися батьки. Наприклад: перші слова можуть з’являтися до року, а в 1,4 місяці достатньо 4 – 6 слів, бо лепет «му», «бах», «біба» теж є словами, з яких починається мова.

Дитина докладає багато зусиль, щоб зрозуміти, чого від неї вимагають, щоб засвоїти слово, фразу за допомогою яких ми спілкуємося, вчимо чогось.

Тому не треба давати багато інформації, дитина дуже втомлюється і «відключається», просто звикає до словесного потоку і не реагує. Мами скаржаться, що дитина не «слухає», «не чує», а вона «слухає», але «не чує».

Щоб цього не сталося, треба давати дитині побути в тиші, щоб вона повчилася самостійно, складаючи свій світогляд.

Дуже важливо не дозволяти дитині довго смоктати соску, не годувати пюреподібною їжею, в раціоні повинні бути страви, над якими потрібно працювати щелепами. Тоді буде формуватися правильний прикус, будуть розвиватися м’язи язика, губ, щелепи, від цього залежатиме стан зубів і носоглотки.

Корекційно-педагогічна робота з дітьми із загальним недорозвитком мовлення 

Під загальним недорозвиненням мовлення (ЗНМ) у дітей з нормальним слухом і збереженим інтелектом розуміють таку форму мовленнєвої аномалії, при якій порушено формування всіх компонентів мовленнєвої системи, які відносяться як до звукової, так і до смислової сторони мовлення. При цьому найсуттєвіші недоліки виявляються під час засвоєння і використання дітьми цієї категорії лексики та граматики рідної мови.

Недорозвинення мовлення має різне походження і різну структуру аномальних відхилень. Але в усіх дітей із ЗНМ є типові відхилення, які вказують на системне порушення мовленнєвої діяльності. Однією з провідних ознак є пізній початок мовлення, при якому перші слова з’являються у 3-4 роки, а іноді після 5. Без спеціального навчання мовна активність таких дітей поступово знижується.

До ЗНМ призводять різні несприятливі впливи як у внутріутробному розвитку (інфекції під час вагітності, токсикози, несумісність крові за резус-фактором, або груповою належністю крові, захворювання  ЦНС, вживання матір’ю алкоголю, нікотину, наркотичних засобів), а також під час пологів (родова травма, асфіксія). У таких дітей ЗНМ поєднується із синдромом рухової загальмованості, афективної збудливості, вкрай низької розумової працездатності.

Внаслідок мовленнєворухових порушень, пов’язаних з органічним ураженням, або недорозвиненням певних відділів ЦНС, виникають недоліки вимови, виражені у різному ступені, а також труднощі сприймання звуків. Порушення взаємодії між слуховим і мовленнєворуховим аналізатором призводить до недостатнього оволодіння звуковим складом слова, а це гальмує накопичення словникового запасу, формування граматичної будови мови, опанування письмом та читанням.

У логопедії умовно виділені три рівні ЗНМ, серед яких перші два характеризують більш глибокі ступені порушення мовлення, а на третьому більш високому рівні, у дітей залишаються лише окремі прогалини у розвитку звукової сторони мовлення, словникового запасу і граматичної будови.         

Дослідження вчених  (Р.Є.Левіна,Н.С.Жукова, Є.Ф.Соботович, Г.В.Чиркіна, Т.Б.Філічева) дозволили виявити системне порушення мовленнєвої діяльності і знайти типові прояви недоліків, що притаманні  дітям з ЗНМ .

Для І-го рівня ЗНМ характерні такі ознаки:

  • активний словник  перебуває в зародковому стані; він складається із звуконаслідувань, слів-белькотінь, невеликої кількості загальновживаних слів. Значення слів нестійкі і недиференційовані;

  • пасивний словник ширше активного, але розуміння мовлення поза ситуацією досить ускладнене. Фразове мовлення практично відсутнє.

Здібність сприймати звукову і складову структуру слова не сформована.

ІІ рівень ЗНМ:

Діти володіють побутовим словниковим запасом  (здебільшого пасивним). Активний словник розширюється за рахунок використання деяких прикметників і прислівників; відбувається збагачення мовлення за рахунок використання окремих форм словозміни. Спостерігаються спроби змінити слова за родами, числами, відмінками, дієслова за часом, але ці спроби є невдалими. Починають користуватися фразою, зв’язне мовлення у зародковому стані; покращується розуміння мовлення; вимова звуків і слів значно порушена.

ІІІ рівень ЗНМ має такі особливості:

На фоні порівняно розгорнутого мовлення спостерігається неточне знання і неточне використання багатьох побутових слів. В активному словнику переважають іменники і дієслова. Мало слів, які характеризують якості, ознаки предметів і дій, допускають помилки у використання простих прийменників і не використовують складні; спостерігається недостатня сформованість граматичних форм мови – помилки у відмінкових закінченнях, змішування часових та видових форм дієслів, помилки в узгодженні, не користуються спотворенням; в активному використовують прості речення. Відмічається повне невміння поширювати речення та будувати складні; у більшості дітей зберігаються недоліки вимови звуків і порушення структури слова, що спричиняє труднощі в оволодінні звуковим аналізом і синтезом слів; розуміння побутового мовлення хороше, але виявляється незнання окремих слів і значень, змішування смислових значень слів, близьких за звучанням, недостатнє оволодіння багатьма граматичними формами.

Отже, експресивне мовлення дітей із ЗНМ ІІІ-го рівня може слугувати засобом спілкування лише за певних умов, які вимагають постійної допомоги у вигляді додаткових питань, підказок, заохочень з боку логопеда, вихователя, батьків.

Логопедична робота з подолання ЗНМ здійснюється шляхом використання поетапної системи формування мовлення з урахуванням закономірностей його розвитку в нормі.

На другому етапі навчання (ІІ рівень ЗНМ) основним завданням є формування у дітей здібностей до засвоєння елементарних мовних узагальнень. Корекційна робота ведеться за такими напрямками:

  • формування предметного предикативного словника імпресивного  мовлення;

  • розвиток кількісного і якісного словникового запасу;

  • формування граматичних категорій словозміни та словотворення на рівні словосполучення та речення;

  • формування синтаксичної структури речення;

  • формування зв’язного мовлення;

  • корекція порушень фонетико-фонематичної системи мовлення.

Заняття проводять індивідуально та по підгрупах 5-6 чоловік 20-25 хв. Логопедичні заняття є основною формою корекційного навчання, на основі яких здійснюється розвиток всіх компонентів мови. Корекція звуковимови передбачає уточнення вимови голосних і приголосних звуків раннього онтогенезу та формування правильної артикуляції відсутніх звуків пізнього онтогенезу, їх автоматизацію та диференціацію в різних фонетичних умовах. Відбувається розвиток фонематичного слуху,  фонематичних уявлень, простих форм фонематичного аналізу (виділення наголошеного голосного на початку слова, виділення звука в слові, виділення першого та останнього звука в слові. Становлення вимовної сторони мовлення тісно пов’язане з формуванням складової та ритмічної структури мовлення. Закріплюються навички правильного чіткого відтворення 3-4 складних слів різної звуконаповнюваності.  Але вправи проводяться на матеріалі тих звуків, які правильно вимовляються.

На третьому етапі (ІІІ рівень ЗНМ) навчання головним завданням є розвиток зв’язного мовлення, тобто повне послідовне системне викладення думки (переказ побаченого, прочитаного, почутого, будь-яку подію, яка відбулася на основі подальшого розширення і уточнення словника імпресивного та експресивного мовлення, можливосі диференційованого використання граматичних форм слова та словотворних моделей різних синтаксичних конструкцій. Таким чином корекційно-логопедичний вплив спрямований на розвиток різних компонентів мовленнєвої здібності (фонетичного, лексичного, словотворного, морфологічного, семантичного). Більш ефективне оволодіння усним мовленням дітей із ЗНМ ІІІ-го рівня, їх підготовку до навчання грамоти забезпечує формування елементарного усвідомлення явищ мови і мовлення.

Корекція і розвиток усного мовлення даної категорії дітей відбувається не лише на основі наслідування мовним зразкам, виконання різного роду мовленнєвих вправ та й на основі усвідомленого формування мовних узагальнень, розвитку ставлення до мовлення, як до мовної дійсності. Проводиться робота, спрямована на елементарне усвідомлення звуків мовлення, слів, речень. Корекційна робота на цьому етапі проводиться з урахуванням принципу взаємопов’язаного формування фонетико-фонематичних і лексико-граматичних компонентів мови. Логопедичні підгрупові заняття поділяються на два типи: формування лексико-граматичних засобів мови і розвиток зв’язного мовлення та формування звукової сторони мовлення і плануються з урахуванням завдань і змісту кожного періоду навчання. Основна мета занять – забезпечити перехід від накопичених уявлень і пасивного мовленнєвого запасу до активного використання мовних засобів.

Зміст корекційного навчання включає розширення і уточнення пасивного і активного словника, розвиток імпресивного та експресивного мовлення в процесі сприймання, диференціювання та правильного використання граматичних форм словозміни і словотворення, різних типів синтаксичних конструкцій, формування зв’язного мовлення, корекція фонетико-фонематичної сторони мовлення. Засвоєні системи мають бути включені в безпосередні спілкування в нових ситуаціях і в різних видах діяльності.

На третьому етапі іде робота над удосконаленням словника  експресивного мовлення, уточненням значень слів над семантизацією лексики. Навчають використовувати слова, які позначають матеріал, слова з протилежним та схожим значенням. Багатозначні слова, слова з переносним значенням. Формують уміння використовувати слова, які позначають особистісні характеристики, слова з емоційним значенням. Навчають осмисленню образних висловів в загадках, казках, прислів’ях, приказках.

Формування граматичної правильності мовлення відбувається на основі попередньо засвоєного матеріалу з лексики і фонетики. Використовують вправи на розрізнення і співставлення форм слів. Навчають розрізняти закінчення іменників, дієслів, однини і множини, відмінкові зміни одного й того ж слова. Навчають правильного використання іменників, утворених за допомогою непродуктивних суфіксів (иц/я/к продавщиця, лікарка), зменшено-песливих прикметників за допомогою суфікса (еньк/ий), відносних прикметників від основ іменників за допомогою суфікса (ов) (медовий, горіховий), суфіксі (яч/ч) з чергуванням приголосного. Особливу увагу звертають на засвоєння споріднених понять (ліс, лісник). Утворюють порівняльні ступені прикметників та прислівників (високий, вищий, найвищий), навчають творенню складних слів (довговухий, чорноокий).

У дітей розвивають навички правильної побудови простих поширених речень, речень з однорідними членами, простих складносурядних та складнопідрядних речень із використанням сполучників причини, мети, умови і часу.

У формуванні зв’язного мовлення удосконалюють навички описових розповідей, переказу літературних творів та народної творчості, творчого розповідання на основі творчої уяви з використанням набутих знань.

Корекція порушень ФФН мовлення дітей з ІІІ рівнем ЗНМ передбачає формування правильної артикуляції відсутніх та порушених у вимові приголосних звуків пізнього онтогенезу, їх автоматизація та диференціація у різних фонетичних умовах. Розвивають слухову та слуховимовну диференціацію звуків, формують здібності здійснювати складні форми фонематичного аналізу та синтезу (знаходити місце звука у слові, послідовність і кількість звуків у слові) з урахуванням поетапного формування розумових дій. Удосконалюють навички утворення слів різної звуко-складової структури (ізольованих і у різних фонетичних контекстах). Знайомлять дітей з поняттями «речення», «слово», «звук», «склад».

Пальчикова гімнастика

Пальчикова гімнастика  –  особливий вид вправ з розвитку дрібної моторики, який не схожий на інші ігри дітей. Будь – який малюк, ще не вміючи розмовляти, радісно реагує на «Сороку – ворону» або «Куй, куй чобіток». Йому приємно відчувати ніжний дотик  маминих  рук, чути її лагідний голос, весело грати з нею. Діти із задоволенням і радістю спостерігають за тим, як їх пальчики з легкістю перетворюються на тварин, різні речі та явища. Попри  те , що грати з пальчиками цікаво і весело, ці вправи мають величезний вплив на загальний розвиток дитини, а саме:

– розвивають координацію рухів, дрібну моторику рук;

– розвивають пам`ять, уяву та інші довільні когнітивні процеси;

– підвищують функціональну активність мозку;

– усувають емоційну напругу, підтримують життєвий тонус.

Завдяки розвитку пальців у мозку формується проекція, схеми людського тіла, а мовні реакції перебувають в прямій залежності від тренованості пальців.

error: Content is protected !!